Аргон вперше виділив Генрі Кавендіш у 1785 році, хоча він не визнавав його новим елементом; лише в 1894 році Джон Вільям Стратт (лорд Релей) і шотландський хімік Вільям Рамзі експериментально підтвердили, що аргон справді є окремим елементом. Діючи за пропозицією сера Мадана, президента Британської асоціації сприяння розвитку науки, вони назвали новий газ «Аргон» (походить від грецького слова, що означає «неактивний» або «лінивий») і присвоїли йому хімічний символ Ar. Виявлена тоді речовина насправді була сумішшю аргону та інших інертних газів; однак, оскільки аргон становить переважну більшість інертних газів, присутніх в атмосфері, він був визначений і охарактеризований як репрезентативний елемент цієї групи.
Окремо в 1882 році HF Newall і WN Hartley, спостерігаючи оптичні спектри повітря в двох незалежних експериментах, виявили спектральні лінії, які не можна було пояснити жодним відомим елементом; однак вони не усвідомлювали того часу, що ці лінії означали присутність аргону. Згодом Рамзі видалив усі сліди азоту зі зразка аргону, який він витягнув із повітря. За допомогою спектроскопічного аналізу він визначив новий набір червоних і зелених спектральних ліній, тим самим підтвердивши існування нового елемента.
